1. Лісабонська декларація про права пацієнта


Лісабонська декларація про права пацієнта

Прийнята 34-ю Всесвітньою Медичною Асамблеєю.
Лісабон, Португалія, вересень-жовтень 1981
(З урахуванням змін і доповнень, внесених 47-ї Генеральної Асамблеєю.
Балі, Індонезія, вересень 1995 р.)


ПРЕАМБУЛА


В останні роки відносини між лікарями, пацієнтами та широкою громадськістю зазнали значних змін. Хоча лікар повинен діяти в інтересах пацієнта згідно своєї совісті, необхідні також відповідні гарантії автономії і справедливого ставлення до пацієнта. Декларація затверджує основні права, якими, з точки зору медичної спільноти, має володіти кожен пацієнт. Лікарі та інші особи або установи, які беруть участь у наданні медичної допомоги, несуть солідарну відповідальність за визнання і підтримку зазначених прав. Якщо в будь-якій країні положення законодавства або дії уряду перешкоджають реалізації нижче перерахованих прав, лікарі повинні прагнути усіма доступними засобами відновити їх і забезпечити їх дотримання.

У контексті біомедичних досліджень на людях - в тому числі біомедичних досліджень терапевтичного характеру - випробуваний має ті ж вдачі, що і будь-який пацієнт в ході звичайного терапевтичного процесу.


ПРИНЦИПИ

1. Право на високоякісне медичне обслуговування


а) Будь-яка особа має право на відповідне медичне обслуговування без будь-яких обмежень.

б) Будь-який пацієнт має право отримувати допомогу лікаря, який, на його думку, має право приймати професійні медичні та етичні рішення незалежно від стороннього впливу.

в) Лікування будь-якого пацієнта проводиться виключно в інтересах його здоров'я. Лікування проводиться відповідно до загальноприйнятих медичними принципами.

г) Забезпечення якості завжди має бути невід'ємною частиною охорони здоров'я. Зокрема, лікарям слід прийняти на себе обов'язки по забезпеченню якості медичних послуг.

д) У випадках, коли необхідно робити вибір між потенційними пацієнтами для проведення якого-небудь конкретного лікування за наявності обмежених ресурсів, всі пацієнти мають право на участь у справедливому відборі для зазначеного лікування. Такий відбір повинен відбуватися з урахуванням медичних критеріїв і без будь-якої дискримінації.

е) Пацієнт має право на постійне медичне обслуговування. Лікар зобов'язаний координувати обгрунтований медичний процес у співпраці з іншими представниками охорони здоров'я, які беруть участь в лікуванні пацієнта. Лікар не має права припиняти лікування пацієнта, якщо подальше лікування є обгрунтованим з медичних міркувань, без надання пацієнтові розумного сприяння та надання достатньої можливості щодо пошуку альтернативних способів отримання медичної допомоги.

2. Право на свободу вибору


а) Пацієнт має право вільно вибирати і змінювати лікаря, лікарню чи заклад охорони здоров'я, незалежно від того, чи знаходяться вони в приватному або державному секторі.

б) Пацієнт має право на будь-якому етапі звернутися за консультацією до іншого лікаря.

3. Право на самовизначення


a) Пацієнт має право на самовизначення і на прийняття незалежних рішень щодо свого здоров'я. Лікар зобов'язаний повідомити пацієнтові про наслідки його рішення.

б) Розумово повноцінний повнолітній пацієнт має право погоджуватися на будь-яку діагностичну процедуру або терапію, а також відмовлятися від них. Пацієнт має право на отримання інформації, необхідної для прийняття ним рішень. Пацієнт повинен мати чітке уявлення про цілі і можливі результати якого тесту або лікування, а також про наслідки своєї відмови.

в) Пацієнт має право відмовитися від участі в будь-якому дослідженні або медичній практиці.

4. Пацієнт в несвідомому стані


a) Якщо пацієнт знаходиться в несвідомому стані або з інших причин не в змозі виявити свою волю, у міру можливості, необхідно отримання згоди, заснованого на повній інформації, законним чином призначеного представника, коли така можливість передбачена законодавством.

б) Якщо законним чином призначений представник відсутній і при цьому потрібно негайне медичне втручання, згода пацієнта може матися на увазі, за винятком випадків, коли колишні тверді заяви або переконання пацієнта безсумнівно говорять про те, що пацієнт відмовився б від такого втручання в зазначеній ситуації.

в) При цьому лікарям завжди слід спробувати врятувати життя пацієнта, який перебуває в несвідомому стані в результаті спроби самогубства.

5. Неправоздатний пацієнт


а) Якщо пацієнт є неповнолітнім або неправоздатним з яких-небудь інших причин, потрібна згода законним чином призначеного представника, коли така можливість передбачена законодавством. Тим не менш, пацієнт повинен брати безпосередню участь у прийнятті рішення в максимально допустимому обсязі.

б) Якщо неправоздатними пацієнт в змозі приймати раціональні рішення, його рішення мають враховуватися і він має право заборонити розголошення інформації його законним чином призначеному представнику.

в) Якщо законним чином призначений представник або особа, уповноважена пацієнтом, не дає згоди на лікування, яке, на думку лікаря, відповідає інтересам здоров'я пацієнта, лікаря слід оскаржити зазначене рішення у відповідному правовому чи іншому закладі. У надзвичайній ситуації лікаря слід діяти в інтересах здоров'я пацієнта.

6. Процедури, що проводяться проти волі пацієнта


Діагностичні процедури або лікування можуть проводитися проти волі пацієнта у виняткових випадках, конкретно передбачених законом, відповідно до принципів медичної етики.

7. Право на отримання інформації


a) Пацієнт має право на отримання інформації про себе, що міститься в будь-який з його медичних записів, а також бути повністю поінформованим щодо стану свого здоров'я, включаючи медичні факти. Однак конфіденційна інформація щодо третіх осіб, що міститься в записах пацієнта, не повинна надаватися пацієнтові без дозволу такої третьої сторони.

б) У виняткових випадках інформація може бути прихована від пацієнта при наявності достатніх підстав для припущення, що така інформація створить серйозну загрозу його життю чи здоров'ю.

в) Інформація повинна повідомлятися відповідно до особливостей місцевої культури і таким чином, щоб вона була зрозуміла пацієнту.

г) По прямій прохання пацієнта інформація може йому не надаватися, якщо тільки це не потрібно для порятунку життя іншої особи.

д) Пацієнт має право вибирати особа, якій слід повідомляти відомості про нього (якщо таке є).

8. Право на конфіденційність


а) Вся ідентифікується інформація щодо стану здоров'я пацієнта, діагнозу, прогнозу та лікування, а також будь-яка інша інформація особистого характеру вважається конфіденційною навіть після смерті пацієнта. У виняткових випадках нащадки можуть отримати право доступу до інформації, що стосується ризику спадкових захворювань.

б) Конфіденційна інформація може бути розголошена тільки в тому випадку, якщо пацієнт дасть пряму згоду або таке розголошення прямо передбачено законом. Інформація може повідомлятися іншим закладам охорони здоров'я виключно в міру необхідності, якщо пацієнт не дав прямої згоди.

в) Всі ідентифіковані відомості про пацієнта повинні охоронятися. Захист відомостей здійснюється відповідно до порядку їх зберігання. Особи, від яких можуть виходити ідентифіковані відомості, повинні бути захищені в аналогічному порядку.

9. Право на санітарну освіту

а) Кожна особа має право на санітарну освіту, що допоможе йому робити обгрунтований вибір щодо свого здоров'я та медичних послуг. Завданням освіти є повідомлення інформації про здоровий спосіб життя і методи попередження і виявлення захворювань на ранніх стадіях. Слід робити особливий наголос на персональну відповідальність кожного за своє здоров'я. Лікарі зобов'язані брати активну участь в процесі освіти.


10. Право на людську гідність


a) Слід завжди поважати людську гідність і право пацієнтів на недоторканність приватного життя, а також їхні культурні і моральні цінності при наданні медичної допомоги і в ході практичного медичного навчання.

б) Пацієнт має право на полегшення своїх страждань з використанням існуючих знань в області медицини.

в) Пацієнт має право на гуманний догляд у разі невиліковної хвороби та надання можливостей для гідного і найменш болючого відходу з життя.

11. Право на релігійну підтримку

а) Пацієнт має право скористатися духовної чи моральною підтримкою, включаючи допомогу служителя будь-якої релігійної конфесії, або відхилити її.


Comments