Атестація лікарів: правила та винятки

Кваліфікація й відповідність фахівців сфери охорони здоров’я вимогам професійних стандартів залишаються об’єктом пильного контролю з боку держави. Як не порушити суворі правила?


Що необхідно для підтвердження відповідності лікаря

 кваліфікаційним вимогам?

Законодавство України визначає такі освітні та кваліфікаційні вимоги для лікаря-спеціаліста: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки «Медицина»; спеціалізація за однією зі спеціальностей медичного профілю; періодичні підвищення кваліфікації (курси вдос­коналення, стажування, передатестаційні цикли тощо).

Відповідність таким вимогам зас­відчують відповідні документи: диплом державного зразка про медичну освіту; сертифікат лікаря-спеціаліста, виданий вищим медичним навчальним закладом, закладом післядип­ломної освіти III-IV рівнів акредитації; посвідчення про присвоєння (підтверд­ження) відповідної кваліфікаційної категорії за спеціальністю. Фахівці, які пройшли спеціальну підготовку у навчальних закладах іноземних країн, допускаються до професійної діяльності в Україні після перевірки їх кваліфікації. Наказом МОЗ від 19.08.1994 р. №118-с затверджено спеціальний Порядок допуску до медичної і фармацевтичної діяльності в Україні громадян, які пройшли медичну чи фармацевтичну підготовку в навчальних закладах іноземних країн. Рішення про надання права на професійну діяльність в Україні таким особам ухвалює Міністерство охорони здоров’я. На підставі поданих документів визначаються додаткові умови, виконання яких дасть змогу встановити відповідність рівня кваліфікації заявника кваліфікаційним вимогам. Додатковими умовами для лікарів можуть бути: підготовка в інтернатурі, на курсах спеціалізації, стажування з присвоєнням (підтвердженням) звання лікаря-спеціаліста, легалізація кваліфікаційної категорії. Після виконання заявником додаткових умов і ознайомлення з відповідними виснов­ками комісій МОЗ ухвалює рішення про надання права на професійну діяльність в Україні або про відмову.

Що змінилося після прийняття нового Положення 

про порядок проведення атестації лікарів?



Основним нормативним актом, який регулює порядок атестації лікарів, є Наказ МОЗ України від 19.12.1997 р. №359 «Про подальше удосконалення атестації лікарів». У 2016 році набув чинності Наказ МОЗ від 02.10.2015 р. №650, яким затверджено нову редакцію Положення про порядок проведення атестації лікарів. Зокрема було дещо доповнено кваліфікаційні характеристики категорій і перелік посад, робота на яких зараховується до стажу роботи для атестації на присвоєння кваліфікаційної категорії за окремими спеціальностями. Є кілька видів атестації лікарів: на визначення знань і практичних навичок з прис­воєнням (підтвердженням) звання «Лікар-спеціаліст», на присвоєння кваліфікаційної категорії, а також на її підтвердження. Першій підлягають особи, які закінчують нав­чання в інтернатурі, а також ті, що допущені до лікарської діяльності та пройшли курси спеціалізації або стажування. Атестація з присвоєнням (підтвердженням) звання «Лікар-спеціаліст» певної лікарської спеціальності має відбуватися до того, як особа обійме лікарську посаду в закладах охорони здоров’я відповідно до спеціальності.

Термін чинності сертифіката — 5 років, після чого потрібно підтвердити звання «Лікар-спеціаліст», пройшовши стажування або атестацію на кваліфікаційну категорію. Тобто лікар має право працювати за фахом без кваліфікаційної категорії, але при цьому він повинен кожні 5 років проходити стажування й підтверджувати звання «Лікар-спеціаліст». За таких умов йому встановлюється посадовий оклад лікаря без кваліфікаційної категорії.

Лікарі, які протягом року після
 закінчення 5-річного терміну з моменту попередньої атестації не виявили бажання пройти чергову атестацію й не подали для цього документів або ж яким атестаційна комісія відмовила в присвоєнні (підтвердженні) другої кваліфікаційної категорії, підлягають атестації на визначення знань і практичних навичок з підтвердженням звання «Лікар-спеціаліст» після проходження стажування.

Особи, які більше трьох років не працювали за конкретною лікарською спеціальністю або ж своєчасно не пройшли атестацію на кваліфікаційну категорію чи ті, кому було відмовлено у присвоєнні другої кваліфікаційної категорії, не можуть займатися лікарською діяльністю за цією спеціальністю без попереднього стажування. Особа, котрій за результатами атестації на визначення знань і практичних навиків відмовлено у присвоєнні (підтвердженні) звання «Лікар-спеціаліст» з конкретної лікарської спеціальності, може обіймати посаду молодшого спеціаліста з медичною освітою.


Хто має право на звільнення від атестації?


Законом України від 12.01.2012 р. № 4312-VI «Про професійний розвиток працівників» передбачено категорії працівників, які звільняються від атестації на підтвердження звання «Лікар-спеціаліст», а також від чергової атестації (за наявності в них кваліфікаційної категорії). До такого переліку належать особи, які обіймали відповідну посаду менше одного року; одинокі матері або одинокі батьки, які мають дітей віком до 14 років; вагітні й особи, що перебувають у відпустці з догляду за дитиною або дитиною-інвалідом, інвалідом дитинства. Термін їх атестації переноситься на відповідний період відпустки.


Яка процедура атестації на присвоєння кваліфікаційної категорії?


До атестації на присвоєння кваліфікаційних категорій допускаються лікарі-спеціалісти за лікарськими спеціальностями, передбаченими Переліком лікарських посад, які працюють за сертифікатом лікаря-спеціаліста та пройшли перед атестацією (упродовж року) цикл навчання в закладі післядипломної освіти або на факультеті післядипломної освіти. Путівку на таке навчання можна отримати за поданням органу охорони здоров’я або за особистою заявою лікаря-спеціаліста.

Науково-педагогічні працівники кафедр вищих медичних навчальних закладів, закладів і факультетів післядипломної освіти звільняються від передатестаційного циклу, якщо вони атестуються за профілем кафедри. Лікарі-спеціалісти, котрі закінчили навчання в клінічній ординатурі чи аспірантурі і мають необхідний стаж практичної роботи за певною спеціальністю, також допускаються до атестації без проходження перед-атестаційного циклу — протягом року після закінчення навчання (вони складають тільки передатестаційний іспит).


    Усім лікарям, які успішно склали іспит після закінчення передатестаційного циклу (чи без його проходження), видається свідоцтво з рекомендацією про присвоєння відповідної кваліфікаційної категорії. Тих, хто отримав незадовільну оцінку на іспиті, допускають до складання повторного іспиту тільки після закінчення нового передатестаційного циклу.



    Лікарі, які бажають пройти атестацію на присвоєння кваліфікаційної категорії, подають до атестаційної комісії (не пізніше ніж за два місяці до початку її роботи) такі документи:

    - заяву у довільній формі;

    - звіт про професійну діяльність за останні три роки, затверджений керівником установи, у якій лікар працює (фізичні особи-підприємці затверджують такий звіт особисто);

    - заповнений атестаційний листок;

    - свідоцтво вищого медичного навчального закладу про складання іспиту зі спеціальності після перед-атестаційного циклу;

    - копії диплома, трудової книжки, сертифіката лікаря-спеціаліста або посвідчення про наявність кваліфікаційної категорії (якщо така є).

    Лікарі, котрі змінювали місце роботи впродовж останніх 3 років, подають звіти з усіх попередніх місць роботи за цей період.

    Атестаційна комісія ухвалює рішення про присвоєння лікарю-спеціалісту кваліфікаційної категорії на підставі документів і результатів співбесіди. Кваліфікація лікарів-спеціалістів визначається за трьома кваліфікаційними категоріями відповідно до наявної теоретичної та практичної підготовки і необхідного стажу роботи за спеціальністю.

    Склад атестаційної комісії, що формується із підкомісій за профілем надання медичної та медико-профілактичної допомоги населенню для співбесіди з лікарями, затверджується наказом органу охорони здоров’я, при якому вона створюється. Оновлення складу атестаційних комісій здійснюється щороку.

    Термін атестації лікаря може бути перенесено (не більше, ніж на рік) наказом відповідного органу охорони здоров’я за поданням керівника підп­риємства, установи, організації. Це може бути обумовлено виробничою потребою або іншими об’єктивними причинами (стан здоров’я лікаря, переведення на посади лікарів загальної практики-сімейної медицини та лікарів з медицини невідкладних станів, у зв’язку з реформуванням системи первинної та екстреної медичної допомоги, у разі виникнення надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, військових дій тощо).

    Атестація на підтвердження кваліфікаційної категорії проводиться без співбесіди з лікарем на підставі поданих документів. Особи, яким присвоєна кваліфікаційна категорія, проходять атестацію на її підт­вердження не рідше одного разу на п’ять років. За бажанням лікаря атестація на присвоєння кваліфікаційної категорії може бути проведена дочасно, але не раніше ніж через один рік з дати попередньої атестації.

    Атестація здійснюється як за основ­ним місцем роботи, так і за сумісництвом, з кожної спеціальності окремо. При цьому Постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 р. №524 «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» передбачено додаткові гарантії для таких осіб.

    Зокрема за медичними і фармацевтичними працівниками державних і комунальних закладів (установ), яких направляють до закладів післядипломної освіти для підвищення кваліфікації, підготовки і перепідготовки, зберігається середня заробітна плата за кожним місцем роботи згідно із законодавством. У випадку направлення на навчання працівника-сумісника його роботодавець має видати наказ про увільнення від роботи на період навчання зі збереженням середньої заробітної плати (на підставі копії направлення на курси. Можливості проходження підвищення кваліфікації та атестації на суміщення професій (посад) чинним законодавством не передбачені.


    Робота на яких посадах входить до необхідного стажу

    для атестації на кваліфікаційну категорію?


    П. 9 р. ІІІ Наказу МОЗ України №359 визначено, що до такого стажу зараховуються періоди роботи, навчання в інтернатурі, магістратурі, клінічній ординатурі й аспірантурі за відповідною спеціальністю, а також робота в органах охорони здоров’я, служба у Збройних силах України та інших військових формуваннях.

    У пп. 11-13 Розділу ІV наведено перелік посад, обіймання яких зараховується до стажу роботи для атестації на присвоєння кваліфікаційних категорій за окремими спеціальностями. Зокрема лікарям, які атестуються за спеціальністю «Організація і управління охороною здоров’я», зараховують періоди навчання в клінічній ординатурі й аспірантурі за будь-якою спеціальністю. Для деяких категорій фахівців до такого стажу зараховується робота за іншими спеціальностями. Наприклад, період роботи на посаді лікаря-терапевта ввійде до стажу для атестації за спеціальностями «Гастроентерологія», «Дієтологія», «Кардіологія», «Ревматологія», «Нефрологія», «Пульмонологія», «Геріатрія», «Алергологія», «Гематологія», «Ендокринологія», а на посаді лікаря-педіатра — за спеціальностями «Неонатологія», «Підліткова терапія», «Дитяча гастроентерологія», «Дитяча кардіоревматологія», «Дитяча пульмонологія», «Дитяча алергологія», «Дитяча гематологія», «Дитяча ендокринологія», «Дитяча неврологія», «Дитяча психіатрія», «Дитяча офтальмологія», «Дитяча онкологія» і «Дитяча нефрологія».


    Свого часу реформування галузі охорони здоров’я передбачало перекваліфікацію педіатрів і терапевтів у сімейних лікарів.
     Чи може такий сімейний лікар повернутися в педіатрію
    й надалі здійснювати медичну практику за своєю колишньою спеціальністю?


    Наказом МОЗ України від 29.03.2002 р. №117 передбачено, що до роботи на посадах лікарів допускаються фахівці з повною вищою освітою за напрямом підготовки «Медицина», які мають звання лікаря-спеціаліста з конкретної лікарської спеціальності, що підтверджується відповідним сертифікатом, або атестовані за цією спеціальністю з присвоєнням (підт­вердженням) кваліфікаційної категорії. Відповідно до Номенклатури лікарських спеціальностей, затверд­женої Наказом МОЗ України №359 спеціальності «Загальна практика-сімейна медицина», «Педіатрія» та «Терапія» є окремими видами спеціалізації. Це означає, що атестація та призначення (підтвердження) кваліфікаційної категорії за кожною із цих спеціальностей відбувається окремо. При цьому в абз. 10 п. 11 р. ІV цього Наказу зазначено: до стажу роботи для атестації за спеціальністю «Загальна практика-сімейна медицина» зараховуються періоди роботи на посадах лікаря-педіатра, лікаря-терапевта, лікаря-терапевта підліткового, лікаря-терапевта дільничного, лікаря-педіатра дільничного, лікаря-терапевта цехової лікарської дільниці, лікаря із суднової медицини, лікаря з медицини невідкладних станів. Особам, призначеним на посади лікарів загальної практики-сімейної медицини, кваліфікаційна категорія за спеціальністю «Загальна практика-сімейна медицина» може бути присвоєна після трьох років роботи з урахуванням стажу та кваліфікаційної категорії за лікарськими спеціальностями «Терапія», «Підліткова терапія», «Педіатрія», «Медицина невідкладних станів» та «Суднова медицина». Однак до стажу роботи для атестації за спеціальністю «Педіатрія» та «Терапія» період роботи на посаді лікаря загальної практики-сімейної медицини не зараховується.

    Особа з чинним сертифікатом лікаря-спеціаліста за спеціальністю «Педіатрія» або «Терапія» має право обіймати відповідні посади (педіатра, терапевта), у тому числі укладати договори на медичне обслуговування населення, з подальшим проходженням атестації на підтвердження кваліфікаційної категорії.

    Але якщо лікар загальної практики-сімейної медицини повернувся до роботи на посаді лікаря-педіатра або лікаря-терапевта, на якій не працював понад три роки, він має право здійснювати медичну практику лише після стажування й атестації щодо підтвердження звання «Лікар-спеціаліст» зі спеціальності «Педіатрія» або «Терапія». Перед направленням на стажування його на цей час зараховують на посаду лікаря-стажиста з відповідним посадовим окладом, а після його закінчення лікар проходить атестацію на визначення знань і практичних навичок згідно з Наказом МОЗ України №359.


    Які правові наслідки відмови лікаря

    від проходження чергової атестації?

    Термін дії сертифіката лікаря-спеціаліста з конкретної лікарської спеціальності — 5 років, після чого потрібно підтвердити право працювати за фахом упродовж наступних 5 років або пройти атестацію на кваліфікаційну категорію чи підтвердити звання лікаря-спеціаліста після стажування. Питання про направлення на стажування вирішується протягом року після закінчення п’ятирічного терміну з моменту попередньої атестації. Зарахування на посаду «Лікар-стажист» з певної спеціальності здійснюється, якщо лікар:
    отримав відмову атестаційної комісії у присвоєнні (підтвердженні) другої кваліфікаційної категорії (п. 1.10 Наказу №359);
    зарахований (переведений) на іншу посаду — до отримання ним сертифіката лікаря-спеціаліста з відповідної лікарської спеціальності (п. 1 Приміток до розділів І, ІІ Наказу МОЗ України від 25.12.1992 р. №195);
    не працював за конкретною лікарською спеціальністю більше трьох років (п. 1 Наказу МОЗ України від 17.03.1993 р. №48 «Про порядок направлення на стажування лікарів і їх наступного допуску до лікарської діяльності»).

    На період стажування лікаря переводять на посаду стажиста з посадовим окладом у розмірі, встановленому для лікарів-стажистів (п. 2.2.5 спільного Наказу Міністерства праці та соціальної політики і МОЗ України №308/519). З урахуванням вимог Класифікатора професій ДК 003:2005 правильне формулювання назви посади лікаря-стажиста включає назву спеціалізації, наприклад: «Лікар-стажист з педіатрії».
    протягом року після закінчення п’ятирічного терміну від моменту попередньої атестації з присвоєнням (підтвердженням) атестаційної категорії не виявив бажання атестуватися і не подав документів на чергову атестацію (крім випадків, передбачених п. 2 р. ІV);


    Порядок направлення лікарів на стажування затверджено Наказом МОЗ України від 17.03.1993 р. №48 «Про порядок направлення на стажування лікарів і їх наступного допуску до лікарської діяльності». Його здійснюють управління охорони здоров’я на термін від одного до шести місяців (конкретний термін визначає в кожному окремому випадку орган охорони здоров’я). Після проходження стажування (спеціалізації) передбачено атестацію з присвоєнням звання спеціаліста з кон
    кретної лікарської спеціальності.


У разі відмови від стажування (спеціалізації) лікаря-стажиста можуть перевести (за його згодою і згідно з вимогами Наказу МОЗ України №195) на посаду молодшого спеціаліста з медичною освітою. Якщо він не пристане й на такі умови, тоді згідно з КЗпП України його буде звільнено. Зокрема п. 2 ст. 40 КЗпП визначає умови дочасного розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, у тому числі й у випадках «виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації, що переш­коджає продовженню цієї роботи». А лікар, який не пройшов чергових етапів атестації, не відповідає кваліфікаційним вимогам і не має права обіймати лікарські посади.

Галина МИРОНОВА,
старший науковий співробітник
НДІ приватного права і підприємництва
ім. академіка Ф. Г. Бурчака
 Національної академії правових наук України
Comments