Як лікують туберкульоз?

                                                                                                                                       

Лікування хворого туберкульозом повинно бути:

 • раннім!
Воно повинно розпочинатися відразу після виявлення захворювання

• безупинним!

• етапним!
Перший етап — інтенсивне лікування. Його основною метою є зменшення кількості мікобактерій туберкульозу і пригнічення їхнього розмноження. 
Другий етап — це закріплення досягнутих результатів. На цьому етапі впливають на мікобактерії туберкульозу, що збереглися, щоб попередити їхнє розмноження, досягають стійкого клінічного ефекту лікування.

• тривалим!
Перший етап, фаза інтенсивної антибактеріальної терапії, займає звичайно 2-4 місяця. 
Другий етап, фаза стабілізації — 4-8 місяців. Сумарно основний курс антибактеріальної терапії туберкульозу триває від 6 до 12 місяців. 

Існує прямий зв'язок між ступенем запущеності туберкульозного процесу і тривалістю лікування: чим пізніше виявлене захворювання, у запущеній формі, тим більше тривалим повинне бути лікування. При цьому не обов’язково весь період лікування проводити в стаціонарі. На другому етапі можна лікуватися амбулаторне під спостереженням медичних працівників протитуберкульозної установи.

• комбінованим!
У лікуванні обов'язково використовують комбінацію протитуберкульозних засобів. На першому етапі призначають одночасно 3 чи 4 протитуберкульозних препарати, а при розповсюджених процесах — 5. На другому етапі частіше застосовують комбінацію з двох протитуберкульозних препаратів.

• комплексним!
До антибактеріальної терапії приєднують лікарські засоби, що підвищують захисні сили організму і усувають побічні дії хіміопрепаратів (вітаміни, гормони й ін.), а також різні фізіопроцедури, дихальну гімнастику і т.п. потрібно включати раціональний гігієнічний та дієтичний режим. Хворий повинен вести здоровий спосіб життя, не порушувати лікувальний режим і повноцінно харчуватися.

Чи можливе повне видужання хворих?

Дотримання основних принципів лікування туберкульозу майже завжди призводить до повного видужання хворого. Повне виліковування від туберкульозу наступає в середньому через 1-2 роки після початку хіміотерапії. У хворих з обмеженими формами захворювання воно може наступити раніше. При відсутності лікування за 5 років гинуть 50 % хворих туберкульозом, у 25% хворих хвороба закінчується мимовільним видужанням, а в 25 % що залишилися — нелікований туберкульоз приймає хронічний неухильно прогресуючий перебіг.

Чому не усі люди інфіковані туберкульозом є хворими на туберкульоз?

Заразитися туберкульозом ще не означає занедужати. Імовірність занедужати активним туберкульозом у здорової людини, що отримала паличку Коха, складає близько 5-10 %. При цьому захворювання, найчастіше, настає не відразу, а в перші 1—2 роки після зараження. У більшості ж людей, інфікованих мікобактеріями, туберкульоз не розвивається. Єдиним свідченням наявності туберкульозної палички в організмі в цих практично здорових людей є позитивні туберкулінові шкірні проби. 

У виникненні захворювання в інфікованої туберкульозом людини відіграють роль два фактори: обсяг дози, що інфікує, тобто число мікобактерій, що потрапили в організм, а також стан захисних сил організму. 
Обсяг дози, що інфікує, чи число мікобактерій, що потрапили в організм, залежить від близькості контакту з хворим туберкульозом і масивності наявного в нього бактеріовиділення. 
На стан захисних сил організму впливає цілий ряд факторів: 

 • якість харчування
Існують вагомі докази того, що голодування чи недостатність харчування знижують опірність організму. "Сита людина туберкульозом не хворіє", — говорять у народі. 

• споживання токсичних продуктів
 Паління тютюну і вживання алкоголю значно знижують захисні сили організму; такий же вплив спричиняють гормони й інші препарати, що їх застосовують при лікуванні деяких захворювань. 

• супутні захворювання
 До туберкульозу особливо чутливі ВІЛ-інфіковані, хворі цукровим діабетом, хворобами органів дихання, психічними захворюваннями, виразковою хворобою шлунка та 12-палої кишки й ін. 

• стрес
 Доведено, що стрес і депресія негативно впливають на стан імунної системи.

 
                                                                                                                                       
Comments