Історія пластичної хірургії

                                                                                                                  

Основний розвиток пластичної хірургії почався в кінці XIX ст. Саме у період з 1840 по 1900 р. були вперше проведені і детально описані всі операції сучасної пластичної хірургії. Пацієнтами у той час в основному були чоловіки.

Розвиток цієї галузі медицини саме з кінця XIX ст. пов’язують з появою анестезії (у 1846 р.), а також антисептичних засобів (у 1867 р.). До цих нововведень, до хірургічних операцій вдавалися тільки у випадках крайньої необхідності.

Пластична хірургія відрізняється тим, що її метою є не зцілення недуги, а виправлення дефектів зовнішності. Це питання займало розуми багатьох людей задовго до появи сучасної медичної науки. Так, при вивченні стародавнього єгипетського медичного трактату, записаного на папірусі, датованого приблизно 1600-м р. до н.е. (згодом з’ясувалося, що цей документ є копією стародавніх записів, зроблених єгиптянами в III ст. до н. е), був встановлений, що староєгипетські хірурги піклувалися про те, щоб операції, що проводяться ними, не залишали потворних шрамів, особливо на обличчі. Для збереження краси єгипетські лікарі прагнули бути дуже акуратними в накладенні швів після операцій. Про операцію по виправленню носа після перелому в трактаті написане наступне: “Шви накладали, використовуючи топлений жир і два тампони з льону (які вставляли в ніздрі)”. Про красивий хірургічний шов піклувалися також в Стародавньому Римі.

Були виявлені записи, в яких згадуються операції по зміні форми носа (ринопластика). Перший такий запис датується XIV ст. до н. е., він зроблений на кістці.

Старокитайський цілитель Бянь Цює (Ve. до н. е.) описував свої операції. Серед цих записів були виявлені описи операцій по зміні форми вух і розрізу очей пацієнтів. Відомий стародавній китайський лікар Хуато (приблизно 150-208 рр. н. е.) теж описував подібні операції, але вже детальніше. Проте в Китаї традиційно існувала заборона на будь-які хірургічні втручання в організм людини, що істотно стримувало розвиток пластичної хірургії. Наступні записи про проведення пластичних операцій почали з’являтися тільки за часів династій Тан і Сун (серединах ст.). Це були в основному операції по виправленню заячої губи.

Стародавні інки робили операції по зміні зовнішності задовго до приходу конкістадорів в їх країну.

З давніх часів відомі також спроби проведення операцій по виправленню зовнішності і корекції фігури. Олександрійський лікар Паулос Айджінський (VII ст. н. е.) проводив операції по видаленню новоутворень на грудях у чоловіків. Подібні відхилення були наслідком хвороби під назвою “гинекомастія” (“жіночі груди”).

Пліній Старший (23 або 24-79 рр. н.е.), вчений і письменник, залишив опис операції по видаленню зайвої ваги у сина консула Апронійського. В 1190 р. середньовічний хірург для видалення жиру розкрив черевну порожнину графові Дедо он Рошліц-гройтшуу.

В середні віки пошкодження носа і інших частин тіла були нерідкими. Вони були наслідком військових дій, нещасних випадків і різних хвороб. Відсутність якої-небудь частини тіла не була трагедією. Людина просто відчувала себе частково недієздатним.

В епоху Відродження пластична хірургія була виділена в окрему область медицини. Її почали називати “хірургією краси”. Вона хоч і поволі, але розвивалася, не дивлячись на відсутність анестезії і антисептиків. Краса завжди була затребувана.

Проте бурхливіший розвиток пластичної хірургії почався в епоху Освіти (XIX ст.).
В цей час вже почали робити підтяжки особи. Будь-яка людина дістала можливість змінити себе. Основною метою людей, що зверталися до фахівців в цій області медицини, ставало досягнення щастя. Люди почали користуватися цим жорстоким методом ради досягнення сексуальної привабливості, з якою багато хто пов’язував своє щастя. Проте чи дійсно пластична хірургія несла щастя? Або це був всього лише приємний самообман?

Синонімом щастя на сучасному світі є незалежність. Саме до цього терміну апелює пластична хірургія. Акцент робиться саме на придбання незалежності в сучасному суспільстві. Зокрема, людині надається можливість почати із зміни своєї зовнішності за власним бажанням. Незалежність була гаслом епохи Освіти і стала метою сучасного суспільства. Саме з цим словом у наш час пов’язують щастя. На це направлена вся реклама. Ради цього люди йдуть на оперативне втручання в їх організм, яке ні для кого не проходить безслідно.

У епоху Жанни-Антуанети де Пуассон, фаворитки Людовика XV, відомою як мадам Помпадур, жінки намагалися коректувати форму грудей хірургічним шляхом, використовуючи для цього ланцюга віск свічки. Проте така операція іноді приводила до смерті.

У 1930-і р.р. пластична хірургія майже повністю перейшла від реконструктивної (що виправляє наслідки хвороб) до поновлюючої красу і сексуальність. Цьому сприяла поява нових технічних методів, які зробили можливим проведення операцій по відновленню сексуальних функцій організму.

Різновид і складність пластичних операцій істотно зросли, оскільки було зроблено багато нових відкриттів під час операцій, що проводяться по усуненню шрамів у поранених. До одного з перших пластичних хірургів, що намагалися усунути сліди від ран, відносять видатного лікаря Миколу Пірогова, який оперував в Севастополі під час Кримської кампанії.

Після Першої світової війни визначилися два основні напрями пластичній хірургії: операції по збільшенню розмірів грудей (мамопластика) і операції по видаленню надлишків жиру (ліпосакція). Ці операції робили в основному жінки. Проте до ліпосакції незабаром почали вдаватися і чоловіки. Та все ж в 1920-х рр. пластичні операції почали називатися хірургією краси для жінок.

Термін “пластична хірургія” був придуманий французьким хірургом Дезопьтом в 1798 р. У 1893 р. в Германії був виданий “Довідник пластичної хірургії”, в якому вперше був приведений цей термін. З тих пір він увійшов до звернення.

У СРСР пластичні операції з естетичною метою почали активно проводити з другої половини 1980-х рр.

                                                                                                                  
Comments