Ринопластика

                                                                                                                         

Ринопластикою називають пластику носа. Перші операції по зміні форми носа люди почали робити дуже давно. Так, ще в Давньому Єгипті і Стародавній Індії рабиням, що провинилися, прилюдно відрубували носи. Саме тоді почали пробувати робити операції по реконструкції носа, які хоч якось приховували придбаний дефект.

Перший докладний опис проведеної операції по корекції форми носа був опублікований в лондонському журналі “Джентельменс Мегезін”. У анонімній статті автор описував “дуже незвичайну операцію, яку ще не доводилося проводити європейським хірургам”. Ця операція полягала в тому, що для відновлення носа хірург використовував ділянки шкіри, узяті з лоба пацієнта. Пацієнтом був індійський погонич буйволів, що знаходився на службі у англійців. Він був схоплений повстанцями Султана Тіпу (1753-1799 рр.), Фатхом Алі і Навабом з Майсора. У полоні погоничеві відрубали ніс і руку.

У перекладі з грецького rhinos означає “ніс»”, а plastikos- що “міняє форму”.

Через 20 місяців індієць знову прилучився до британської армії, що дислокувалася в Бомбеї. Англійський хірург зробив восковий зліпок обличчя пацієнта. Потім з його лоба були узяті смужки шкіри, використані для виготовлення протеза для носа. Через місяць спеціально виготовлений протез був пересаджений пацієнтові.

Операція по пересадці носа пройшла успішно. На лобі у індійця залишилися невеликі шрами, але у той час це не вважалося за дефект. У місцевій газеті в березні 1794 р. була надрукована фотографія пацієнта і розказані всі подробиці проведення даної операції. На фото були добре видні шрами, що гояться, проте взагалі вважалося, що операція пройшла успішно.

Англійці відгукнулися на цю статтю обуренням, варварськими звичаями Індії, що допускають ампутацію носа. Це дало поштовх до розвитку в цій країні ринопластики в рамках традиційної медицини, а також можливості для проведення таких операцій і на Заході з метою виправлення наслідків сифілісу.

На Сході з давніх часів існували звичаї для покарання злодіїв, дезертирів і навіть невірного подружжя за допомогою відрубування носа, вух, рук і тому подібне В деяких країнах така практика існує і до цього дня. Можливо, завдяки подібним звичаям операції по відновленню носа почали робити на Сході набагато раніше, ніж в Європі.

Впровадження подібних операцій в Європі було дуже важким, оскільки їх мета була іншою - виправлення носів пацієнта, що перехворіли сифілісом, а не виправлення наслідків варварських звичаїв Сходу. У свою чергу, сифіліс вважався за наслідок аморальної поведінки, що засуджувалося громадськістю. Тому хворі сифілісом не викликали співчуття і участі. Це спочатку дуже стримувало розвиток в Європі навіть реконструктивній хірургії.

Як приклад суспільного відношення до проблеми зіпсованих сифілісом носів на початку XIX ст. можна привести розповідь доктора фон Кпяйна про одну зі своїх пацієнток, який він опублікував в Хейдельбергськом журналі під назвою “Золотий ніс”. У нім розповідається про принцесу, яка звернулася до доктора фон Кпяйну з проханням про операцію по виправленню запалого носа. Вона запропонувала імплантувати їй в перенісся золотий протез.

Історія закінчилася тим, що принцеса втекла з операційного столу, а операція так і не була зроблена. Проте лікар розповів всьому світу про те, що причиною потворної форми носа його пацієнтки був сифіліс, який вона отримала від інфікованих батьків. В кінці розповіді автор загострював увагу на аморальності суспільства.

У XIX ст. у пресі з’явилася монографія “Пластика носа”. Вона дала розвитку ринопластики серйозний поштовх. Подальшому розвитку цієї області пластичної хірургії сприяли кровопролитні війни почала XX ст. У цей період військово-польовим хірургам мимоволі доводилося регулярно проводити замісно-відновні операції на лицях поранених солдатів.

У 1930 рр. ринопластика з відновної трансформувалася в естетичну галузь медицини. В цей час почали з’являтися конкретні методики по зміні форми носа. Вони стали основою для розвитку сучасної ринопластики.

Ринопластику часто суміщають з септоппастикою - виправленням перегородки носа.

Зараз до ринопластики вдаються для виправлення наявних естетичних недоліків форми носа, а також в цілях відновлення порушеного носового дихання. Цю операцію можна проводити з 17 років, проте краще всього звертатися до пластичної операції тільки після 21 року, коли кістковий скелет носа вже остаточно сформується.

Протипоказання до ринопластики

Операції на носі заборонені при порушенні згортання (захворюваннях внутрішніх органів) у важкій формі.

Знеболення

При ринопластиці застосовують наступні види знеболення: анестезія. Тривалість операції-1-2ч.

Базові методики ринопластики

Ринопластика увійшла до моди приблизно в 70-і рр. ХХ ст. Тепер операції по зміні форми носа стали чимось природним і буденним, хоча ринопластика залишається однією з найскладніших операцій в пластичній хірургії.

Ринопластика полягає в зміні зовнішніх контурів носа шляхом згладжування, видалення або переміщення кісток і хрящів, що створюють його основу. Сучасна ринопластика зменшує або збільшує розмір носа, змінює його форму, виправляє природжені дефекти і проблеми з диханням.

Існує багато методик проведення ринопластичної операції. Проте всі вони засновані на двох базових методах проведення операції - відкритим і закритим способами.

Операцію можна проводити тільки після ретельного огляду носа і якості шкіри. Може знадобитися проведення аналізу крові або, наприклад, відвідини отоларинголога. Після цього хірург повинен проконсультувати пацієнта, якщо можливо, зробити комп’ютерне моделювання нової особи, щоб показати очікуваний результат.

Втім, досвідчені лікарі не довіряють моделюванню, оскільки це буде лише приблизна схема майбутнього носа і особи. Справжні результати можуть глибоко розчарувати клієнта, оскільки комп’ютерна фотографія є результатом побажань клієнта, заснованих на об’єктивних, а не суб’єктивних даних. Крім того, неможливо в точності повторити бажану форму носа, наприклад, якої-небудь кінозірки.

При закритій ринопластиці розрізи роблять на слизовій оболонці носа усередині ніздрі. При такому способі зовні, на шкірі, не залишається швів або рубців, оскільки всі вони розташовуються усередині.


Відкритий спосіб ринопластики має істотну перевагу перед закритою - хірург бачить всю будову носа, тоді як під час операції з внутрішнім розрізом йому доводиться працювати всліпу.

При відкритій ринопластиці розріз роблять зовні під носом. Він достатньо малий, і рубець, що з’являється після операції, може виявити тільки сам лікар, що лікує.

Вибір методу ринопластики повинен проводити фахівець, здатний оцінити, що краще всього підійде пацієнтові. Лікар оцінює ніс і ті зміни, які його чекають. Тільки він знає, як проходитиме операція. Хірург бере до уваги безліч нюансів: чи потрібно робити нову конструкцію носа, щось прибрати і перенести, чи повторна це ринопластика, чи є на носі травми, чи крупний ніс у людини. Саме він повинен вирішувати питання про вибір зручнішого способу проведення операції.

Якщо метою операції є нова форма, а не реконструкція, краще всього підійде закрита ринопластика. Проте коли пацієнти звертаються до пластичних хірургів не тільки ради краси, але і для вирішення медичних проблем, наприклад виправити перегородку або неправильно зрощений перелом, використовуються різні методики на основі базових.

Деякі хірурги розробляють власні методики, але на таке здатні тільки професіонали високого рівня. При успіху нових методик вони діляться ними на спеціальних симпозіумах з колегами.

Підготовка до операції

Щоб операція пройшла успішно, треба за 2 тижні до неї перестати приймати аспірин і будь-які його замінники. Слід відкласти операцію при нежиті. Не рекомендується робити пластичну операцію в дні менструацій. Ринопластика повинна проводитися суворо натще, тобто за 6 годин до операції не можна нічого їсти та пити.

Реабілітація

Не дивлячись на розробку все менш травматичних і більш гуманних методик, на курс реабілітації після ринопластики як і раніше йде від 6 до 12 місяців. Реабілітація ділиться на декілька етапів.

Протипоказами до ринопластики є системні захворювання, порушення згортання крові, цукровий діабет і психоневрологічні захворювання.

Етап 1: перша доба.
Відразу після операції накладають пов’язку на спинку носа. У носові проходи поміщають тампони. Пацієнт не повинен займатися важкою фізичною працею, відвідувати солярій і їсти гарячу їжу. Будь-яке перезбуджування організму може привести до мікротравм, набряків і кровотеч.

Етап 2: перші 2 тижня.
Протягом цього часу пацієнт, що переніс операцію, повинен цілодобово носити пов’язки. Протягом 2 тижнів у нього сходить післяопераційний набряк, а синяки стають трохи блідішими.

Етап 3: перші 4 місяці.
За цей період часу падає набряклість обличчя, кінчик носа стає твердим і трохи занімілим. Усередині починають утворюватися рубці.

Етап 4: перші 6 місяців.
Оніміння кінчика носа проходить, рубці розм.’якшуються, ніс знаходить чутливість і задану хірургом форму.

Етап 5: через 8 місяців.
Стає видно результат зробленої операції.

Ускладнення

Сьогодні операції по зміні форми носа стають все менш травматичними, проте пацієнти не застраховані від післяопераційних ускладнень.

На якість операції по зміні форми носа впливає також стан шкіри пацієнта. Післяопераційними наслідками непідготовленої шкіри можуть стати некроз (омертвляння) або посилювання проблеми, оскільки після ринопластики пацієнт повинен протягом декількох днів носити гіпсову пов’язку, яка погано впливає на шкіру. Якщо шкіра носа тонка, на ній може з’явитися синюшність, а якщо товста і груба, можуть утворитися рубці.

Щоб уникнути подібних результатів, необхідно перші півроку постійно показуватися лікареві. Для зменшення ризику та ускладнень, досвідчений лікар підбере курс необхідних процедур. Іноді операція проходить так невдало, що потрібне проведення повторної. 

Причиною ускладнень після пластичної операції по зміні форми носа найчастіше є низька кваліфікація хірурга. Ринопластика є складною операцією, тому дуже важливі уміння і досвід пластичного хірурга для її успішного результату. У зв’язку з цим, всі ускладнення після ринопластики можна пов’язати з невдалими операціями.

Ускладнення також часто пов’язані з індивідуальною фізіологічною особливістю пацієнта, цим, як правило, і пояснюють свої невдачі некомпетентні пластичні хірурги.

Приклад 1

Після операції по корекції спинки носа на ній утворилися невеликі ущільнення. Цей недолік є слідством того, що там залишилися уламки, які при руйнуванні спинки носа хірург не прибрав. Це говорить про неакуратність пластичного хірурга. Після спадання набряку ці крихітні осколки проявляють себе дрібними ущільненнями.

Приклад 2

Кінчик носа трохи “завалюється” убік. Причиною дефекту є те, що пластичний хірург прибрав дуже багато хрящової тканини.

Приклад 3

Пацієнтові не подобається загальний зовнішній вигляд носа після пластичної операції. Винуватцем цього знову є хірург. Він недостатньо добре пояснив пацієнтові, як виглядатиме його ніс після операції, або на догоду йому зробив саме те, що той вимагав. Як не дивно, але ця обставина доволі часто є причиною незадоволеності естетичною стороною операції. Деякі пацієнти самі вирішують, що для них краще всього, і твердо наполягають на своєму. Ніякого іншого варіанту, навіть не дивлячись на складнощі і труднощі виконання їх замовлення, вони не приймають. Коли хірург бачить, що вимога пацієнта безглузда і може привести до небажаних наслідків, він зобов’язаний не просто попередити його, але навіть відмовити йому в пластичній операції.

Особливості організму пацієнта швидше приводять не до ускладнень, а до впливу на період набряклості, щільність рубців, швидкість загоєння і переносимість знеболюючих препаратів.

У досвідчених фахівців операції теж не завжди проходять гладко. Втім, і сам пацієнт може стати причиною виниклих проблем, якщо він не дотримує реабілітаційного режиму.

Але все таки основною причиною невдач є некваліфіковані лікарі. При виборі фахівця деякі радять орієнтуватися, виходячи з цін на операцію. Чим вище ціна, тим більш надійним є лікар. Хороші фахівці беруть від 2 до 5 тис. доларів за операцію. Таких фахівців серед безлічі працівників клінік естетичної хірургії насправді дуже мало.

Ринопластика - одна з найскладніших операцій. Тут хорошим може вважатися тільки лікар, що чудово знається на тому, як влаштований ніс, і має великий досвід - не менше 1 тис. операцій по ринопластиці.

                                                                                                                         

Comments