Збільшення розміру грудей

                                                                                                                        

Операції зі збільшення грудей (мамопластика) почали проводити з 1950-х рр. Зараз операції зі збільшення грудей стали мосовим захопленням жінок.
Мати великі груди стало модним. 


У 1950-х рр. в США були зроблені перші спроби збільшення грудей за допомогою силіконових імплантатів. При цьому в свідомості жінок відбулися зміни. До можливості збільшення грудей вони почали відноситися як до чогось природного. В світі почав розповсюджуватися культ красивого тіла. 

Зараз кількість жінок, упевнених в тому, що їх груди дуже малі, набагато більше кількості жінок, переконаних в зворотному. 

Мамопластика стала способом вирішення психологічних проблем і забезпечення щасливого життя жінки. 

Перші спроби збільшення грудей полягали в тому, що в ділянку грудей імплантувалася власна жирова тканина пацієнток. Результатами таких операцій часто ставали запалення і утворення жорсткої рубцюватої тканини. Через порушення кровопостачання велика частина жирової тканини не приживалася на новому місці, а просто розсмоктувалася. 

Невдачі перших спроб привели до пошуку нових матеріалів, здатних бути імплантованими в груди. Якийсь час для цих цілей використовували ін'єкції парафіну. Були також спроби імплантувати невеликі кульки з скла і слонячої кістки. Але всі ці методи не були успішними. 

Як альтернативні препарати намагалися використовувати івалон (у 1949 р.), етерон, отриманий з поліметана (у 1960 р.),  гидрон, отриманий з поліглікометакрілата (у 1961 р.). Всі ці матеріали мали пористу структуру і свого часу були представлені як ідеальні препарати для збільшення розмірів грудей. Проте у всіх пацієнток виявилися негативні наслідки для здоров’я. 

В 1961 р. були винайдені протези з силастічного гелю, що містять сіль. Вони мали визначені форму й розмір. Перша операція з імплантації такого протеза була проведена в березні 1962 р. Проте протез був пошкоджений, і сольовий розчин витік. Через тиждень була проведена імплантація силіконового протеза, що пройшла успішніше. З цього часу силіконові імплантати почали набувати популярності. 

Проте подібні операції мали багато ускладнень, які широко не афішувалися. Зокрема, у деяких жінок груди ставали дуже тверді. Хірурги настільки вірили в успіх подібних операцій, що не замислювалися про проблеми, які могли виникнути через деякий час після мамопластики. 

У 1970 р. були винайдені силіконові імпланти з поліуретановим губчастим покриттям, які вводилися під м’язи грудей (пахвове збільшення). Ці протези значно зменшили ризик скорочення тканин, зробивши силікон ще популярнішим. Хоча в 1970 р. з’явилися нові вдосконалені соляні імпланти, їх мало використовували впродовж двох десятиліть. Вони вважалися за напівнатуральних і не забезпечували потрібної форми і пружності грудей. Безперечним лідером імплантів грудей був силікон. 

Безпека силікону 

Що таке силікон і яким чином стало можливим його використання в мамопластиці? 

Рідкий силікон почали використовувати під час операцій для мастила шовного матеріалу (голки, ниток), катетерів, підшкірних голок і хірургічних інструментів. Потрапляючи в організм, силіконовий гель не дробився, не розпадався і майже не викликав реакції тканин. Лабораторні дослідження не виявили його канцерогенності. В результаті Департамент продовольства і ліків (FDA) Сполучених Штатів Америки схвалив застосування силікону в медичних цілях. 

З цієї миті силікон почали використовувати у великих кількостях для збільшення грудей. Щоб силікон не витік з грудей, довелося додати в нього речовини, завдяки яким навколо силікону утворюється рубцювата капсула. 

Результати перших подібних операцій для деяких жінок мали трагічні наслідки. Їх груди розпухали, ставали горбистими і твердими, як камінь, виникали запалення. Через 10 років після представлення силікону як цілком безпечного медичного матеріалу FDA все ж таки заборонила його застосування для ін’єкцій. 

Зараз іноді проводять ін’єкції силікону, проте такий метод збільшення грудей не вважається оптимальним, і жоден кваліфікований пластичний хірург не почне їх використовувати. У 1953 р. була створена тверда силіконова гума, яка і стала згодом ідеальним матеріалом для збільшення грудей. 


Реабілітація 

У перший день після операції рекомендується приймати їжу невеликими порціями, оскільки пацієнтку після наркозу може нудити. 

У перші дні після операції по збільшенню грудей пацієнтки відчувають біль. Для його зменшення можна приймати анальгетики через кожних 6 годин. Перед сном рекомендується прийняти снодійне. Протягом перших 4 тижнів після операції обов’язкове носіння компресійної білизни, її не рекомендують знімати навіть під час сну. 

Щоб прискорити зникнення набряків і крововиливів, які обов’язково виникають після будь-якої операції, будучи природною реакцією організму на хірургічне втручання, рекомендується проводити місцевий масаж. Крім того, можна використовувати мазі на основі гепаріну і вольтарену. Проте масаж можна робити не раніше, ніж за тиждень після операції. 

Якщо жінка, що зробила операцію по збільшенню грудей, активно займається спортом, вона повинна носити компресійну білизну набагато довше  (4 тижні). 

Післяопераційні рубці також вимагають особливого догляду. Хірург повинен заздалегідь проконсультувати пацієнтку про особливості догляду за швами, якщо виникає така необхідність. Якщо лікар нічого не говорив, через 48 г після операції потрібно обмити зону шва милом, а потім обробити шви антисептиком. Це потрібно робити 2 рази на день. Шви знімаються через 5-10 днів. Щоб понизити ризик гематоми, рекомендується використовувати ендоскопічну техніку при імплантації грудних протезів. 

Протипокази 

Протезування молочних залоз не рекомендується при таких захворюваннях: 
відома алергія; 
некомпенсований цукровий діабет; 
психічні захворювання і розлади; 
схильність до утворення гіпертрофічних і келоїдних рубців; 
запальні захворювання шкіри; 
гострі і хронічні запальні захворювання молочних залоз. 

Особлива підготовка і попереднє обстеження перед операцією потрібні хворим цукровим діабетом I типу, а також людям, які приймають антикоагулянти. 

Ускладнення 

При збільшенні грудей вони можуть стати значно твердішими, ніж природні. Це явище називають капсулярною контрактурою. Ризик цього ускладнення при сучасних операціях складає 10%. В цьому випадку часто виникає питання про повторне хірургічне втручання. Щоб оцінювати необхідність повторної операції, повинно пройти не менше 6 місяців після першої. 

Також можливе неправильне розташування імплантатів, що приводить до асиметрії. Це ускладнення може виникнути при встановленні імплантату через пахвовий розріз. Імплантат просто зрушується вгору у бік пахв при м’язових зусиллях. Виправлення цього дефекту можливе тільки шляхом повторної операції. 

Можлива також подвійна опуклість грудей. Причиною цього дефекту стають дуже м’які або обвислі груди або якщо імплантат був встановлений під м’яз. Для виправлення ускладнення імплантат необхідно встановити над м’язом. 


У деяких випадках спостерігається втрата чутливості соска. Це може бути тимчасовим явищем, тоді чутливість соска повністю відновиться через 6 місяців після операції. Проте чутливість може не відновитися, якщо імплантат перетиснув четвертий міжреберний нерв, який відповідає за чутливість соска і ареоли. 

Найбільш небезпечним ускладненням при мамопластиці є інфекційне зараження. Якщо інфекція є періпротезною, практично неможливо зберегти протез.
Не допомагають навіть сильні антибіотики. Інфікування протеза, як правило, виникає протягом 2 місяців після операції. 


Ускладнення вимагає термінової госпіталізації для видалення протеза і проведення антибіотикотрапії. Грудна клітка при цьому стане асиметричною (якщо був інфікований і видалений тільки один протез). Більшості пацієнток це не подобається, і найчастіше жінки просять прибрати і другий, нормальний, протез. Повторну операцію з імплантацією нового протеза можливо проводити не раніше ніж через 6 місяців. 

Ризик інфікування протеза набагато вище у людей, хворих цукровим діабетом. 

Серома - скупчення серозної рідини в хірургічній рані. Рідина скупчується в так званій зоні мертвого простору, який залишається в тканинах після їх вшивання. Серома виникає як реакція організму на травму і чужорідне тіло. 

У ній знаходяться лейкоцити, еритроцити, макрофаги, певні клітини і сироватка крові з пошкоджених венозних і лімфатичних капілярів. Вона з’являється на 3-й або 4-й день після операції по встановленню імплантату. 

Симптомом виникнення сероми є поява пухлиноподібного випинання без ознак запалення в області шва. Подібне явище може стати причиною раннього рецидиву грижі. При проведенні УЗД виявляється скупчення рідини в області рани. 

При підозрі на серому необхідно почекати якийсь час. Серома зазвичай повністю розсмоктується через 2-3 тижні. У жодному випадку не слід робити пункцію або відкривати рану. Подібні дії не зупиняють виділення серозної рідини, але можуть привести до інфікування рани. 

Гематома - скупчення крові навколо імплантату. Причиною цього ускладнення є виникнення кровотечі під час операції. 

Ризик розвитку гематоми підвищується при використанні препаратів, що містять аспірин. 

При виявленні гематоми може виникнути потреба в повторній операції, направленій на видалення крові, що скупчилася, і згустків, а також на зупинку кровотечі. Дуже часто під час повторної операції джерело кровотечі так і не вдається виявити через те, що до цього часу внутрішня кровотеча припиняється.

                                                                                                                        
Comments